“Світло, яке прогнало страх”: отець Орест Фредина про історичну зустріч з Папою у Львові та її відлуння сьогодні
Чверть століття тому Львів пережив подію, яка назавжди закарбувалася в його історії – візит Папи Римського Івана Павла ІІ. Тоді, у 2001 році, Сихівська галявина перетворилася на безкрає море людей: майже все населення міста зібралося, аби почути Понтифіка. Сьогодні, у часи великої війни, Його слова звучать не просто як спогад, а як пророцтво та духовний щит. Про те, як Папа жартував під зливою, чому Його настанови стали компасом для сучасних українських воїнів та як цей візит відкрив Україну для світу читайте у ексклюзивному інтерв’ю LMN із відомим львівським отцем Орестом Фрединою.
Отче Оресте, минуло вже 25 років від приїзду Папи Івана Павла ІІ до Львова. Якими сьогодні є ваші спогади про цю зустріч?
Мені неймовірно пощастило, адже я зустрічав Понтифіка прямо тут, у дверях нашого новозбудованого храму. Я попросив у нього благословення для цієї святині та для всього нашого народу. Папа взяв свячену водичку і поблагословив нас.
Перед Тетраподом для нього облаштували спеціальний молитовний клячник. Він приклякнув, щиро помолився. Тоді я звернувся до нього з проханням підписати Євангеліє, яке ми спеціально підготували. Воно й досі є нашою великою пропам’ятною святинею. Папа просто посміхнувся, взяв ручку і підписав…
А далі він вийшов до молоді. На площі було близько 400 тисяч людей! Якщо уявити весь цей простір – від місця, де зараз стоїть пам’ятник Папі, аж до Сихівської вулиці, де тоді ще не було жодних сучасних будівель – це була суцільна галявина, вкрита людьми. Настрій панував надзвичайно піднесений. Сама його особа випромінювала такий мир, що здавалося, ніби він розливається по всьому світу.
Звідки взялася ця легендарна фраза Папи “дощ падає – діти ростуть”? В той день була погана погода?
О, ця пригода з погодою стала для всіх нас прекрасним уроком вдячності! Було дуже спекотно, сонце сильно пекло і тоді один із семінаристів сказав: «Та хоч би якась хмаринка сонце закрила…». І незадовго як почнеться злива!
Але дощ нікого не налякав. Папа повівся настільки легко і тоді він сказав: «Дощ падає — діти ростуть». А потім ще й додав: «Сонечко, сонечко, сховайся… Ми трохи змокли й відразу підсохли». Це свідчення того, як правильно сприймати життя – радіти всьому, дякувати Богові за будь-яку погоду та обставини й передавати цю радість іншим.
Слова, які тоді говорив Папа Іван Павло ІІ, сьогодні цитують з особливим трепетом. Що найбільше закарбувалося у вашому серці?
Він відкрив Україну для світу по-особливому – як країну, яка щойно вирвалася зі страшного тоталітарного режиму. І Папа тоді дуже влучно попередив нас про нову небезпеку.
Він сказав: «Ви вирвалися з тоталітаризму, але тепер перед вами інша загроза – споживацький спосіб думки. Швидкі соціальні переміни хитають моральні основи й вводять людей у хаос. Ви наче перепливаєте бурхливе море. А для того, щоб знати, куди йти, вам потрібен компас. І цим компасом є 10 Божих заповідей».
Також він закликав молодь: «Не бійтеся бути святими!». Папа нагадав нам слова Христа: «Хто я для вас?», заохочуючи кожного дати власну відважну відповідь.
Минуло 25 років і сьогодні Україна проходить через випробування страшною війною. Який вплив той візит має на нас тепер?
Головне – це вміння не боятися. Страх – це природна реакція людини, це нормально. Але ненормально, коли страх повністю охоплює і паралізує нас. Духовний шлях дає можливість перемінити цей страх на відвагу. Досконала любов проганяє страх.
Сьогодні, у часи цієї страшної війни, ми чітко розуміємо: залишитися у страху – це означає відразу дати можливість себе перемогти. Але подивіться на наших воїнів, на українців! Скільки в них посвяти, як мужньо вони захищають світло життя. Ми сьогодні є свідченням сили для всього світу.
Іван Павло ІІ також був знаком єдності цивілізованого світу. І подивіться, як зараз люди доброї волі об’єдналися навколо України, не залишили нас наодинці.
За мир треба змагатися. До візиту Папи за тією “залізною завісою” про нас майже ніхто у світі не знав – хіба що наша діаспора свідчила. А Іван Павло ІІ показав нас світові. Сьогодні ж увесь світ бачить, що українці – це люди з гарними традиціями, світлими обличчями та неймовірною відвагою, які готові боротися за своє майбутнє.
Ми тримаємося разом, ми єдині й підтримуємо один одного. Це і є та відповідальність за майбутнє, про яку 25 років тому нас просив Папа.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
