Життя починається знову: на Самбірщині реставрують 93-річну хатину (ВІДЕО)

У селі Лопушанка-Хомина на Самбірщині, що розташоване обабіч траси Львів-Ужгород, відновлюють стару хатину, що споруджена у бойківському стилі. Назвали її «Нанашковою хатою». У перспективі тут планують облаштувати музей бойківських ремесел та музей старожитностей. Це – приватна ініціатива місцевого подружжя підприємців Василя та Галини Курій.

Особливістю авентичних будинків цього регіону є поєднання під одним дахом житлових і господарських приміщень. Так і тут – одразу поруч з житловою кімнатою, коридором, який у бойків прийнято називати сіньми, стодолою, яку називають боїщем, розташований хлів, який називають стайнею. Є ще комора, загата, курник.

«З цього пляцу походили і мої, і чоловіка далекі предки – рід Бучинів. Будинок зберігся в доброму стані. Ми давно хотіли зробити хоча б в себе таке маленьке місце, де можна буде зберігати та показувати гостям різноманітні старовинні речі. А тут вийшло все ще масштабніше – купили цю хатинку, і такий музей при ній зробимо. Дуже важливо берегти наші локальні традиції, побут, адже з таких місцевих етноелементів і складається широка мозаїка української культури», – розповідає господиня будинку Галина Курій.

Жінка каже: своєю ініціативою сподіваються також розвинути інтерес і розуміння цінності старовинни у мешканців сіл громади. Такі будиночки, вірить жінка, можуть стати родзинкою, що приваблюватиме у цей край туристів.

«Це, певною мірою, щастя, що є ще трохи таких будинків, до яких не добрались блага цивілізації: тут автентичний лад всередині, автентичний вигляд зовні. Маємо зберегти бодай частину з них для історії», – ділиться Галина Курій.

Зараз над реставрацією будинку працюють дві бригади – бойківська та гуцульська. Бойки вже замінили вікна та інші дерев’яні конструкції, які перебували в поганому стані. Відновили традиційну для бойківських хат присьбу — простір перед входом, на який можна присісти. Зараз працюють над в’їзною брамою.

Гуцули вже понад два тижні працюють над покрівлею. Замість старої бляхи укладають автентичне покриття, яке частково було ще на будинку – ґонт. Це покрівельний матеріал у вигляді дерев’яних прямокутних дощечок, кожна з яких виготовляється вручну зі смереки.

«Тут потрібні свої вміння. Нам їх передали наші діди-прадіди, а їм — їхні. Вже тепер дуже мало залишилось майстрів, які таке вміють робити. Ше трохи є, але вже мало. А попит є. Чим рік, то більший. Люди хотят відродити давні традиції. Працюємо по всій Україні. І на Львівщині, і на Київщині. Замовлень є багато», – пояснює LMN майстер Петро, який приїхав стелити гонт з братом Василем та сином Іваном з села Снідавка, що біля Верховини.

Не на камеру скромно зізнаються – досвід інтерв’ю вже мають. Перекривали якось дах на старовинному будинку у Шевченківському гаю.

Працюють майстри від восьмої ранку і до пізньої ночі. Зупиняють роботу лише у неділі, релігійні свята та дощові дні. Майстри пояснюють: коли перекриття вже на місці, його обов’язково слід покрити спеціальним матеріалом — тиром. Це сира нафта. Збирають її прямо з землі. Потім її треба раз у 5 років покривати цим матеріалом. Якщро дотримуватись цієї рекомендації, вірить майстер Петро, хата під цією покрівлею простоїть ще мінімум років сто.

«Нашакова хата» вже добре відома навіть за межами громади. Хатина має свою сторінку у соціальній мережі Facebook. Господарі радяться з місцевими мешканцями та знавцями, як краще зробити ту чи іншу роботу.

«То деколи люди аж свяряться в коментарях – так краще робити чи так. Але мають інтерес до того. Пам’ятають ще давні традиції і підходи – і то є цінно», – ділиться Галина Курій.

Будинок зможе виконувати функцію одного з центрів культурного життя бойківського краю. Вже є охочі провести тут перші події, тож, цілком ймовірно, скоро на сторінці «Нанашкової хати» з’являться перші анонси.